Я знав про Кобзаря малим,
Задовго ще до школи...
Відтоді у житті із ним
Не розлучавсь ніколи.

Про нього віршик розказав
Тим вересневим ранком,
Як на шкільний поріг ступав
Я сонячним світанком.

А потім вчителька моя
Учила нас писати
Святе шевченкове ім’я,
А з ним – „Вітчизна” , „мати”.

І скільки мудрості черпав
За партою шкільною –
Завжди „Кобзар” його читав,
Вражався простотою.

Я вибрав в молодих літах
Тарасову дорогу...
І юнь майнула, наче птах,
Життя почалось строге.

А як важкі траплялись дні,
(Не завжди ж було гладко),
Тарас допомагав мені
Порадами як батько.

Він чесності і правди вчив,
Що конче так людині.
Усі роки я так і жив.
І так живу й донині.

Кипить турботами буття,
Роки пливуть мов ріки...
У Кобзаря я вчусь життя –
Він вчитель мій навіки!